Рейтинг книг Марко Вовчок
Начиная изучать творчество писателя - уделите внимание произведениям, которые находятся на вершине этого рейтинга. Смело нажимайте на стрелочки - вверх и вниз, если считаете, что какое-то произведение должно находиться выше или ниже в списке. В результате общих усилий, в том числе, на основании ваших оценок мы и получим самый адекватный рейтинг книг Марко Вовчок.
-
1.
-
2.
«Інститутка» Марка Вовчка – це соціально-побутова психологічна повість, у якій гостро піднято проблему панської влади над простими людьми***. Пиха і вередливість панів викликають обурення, чесність і доброта підневільних людей – симпатію і співчуття. Іншими творами автора є оповідання «Козачка», «Невільничка» тощо. ... Далее -
3.
Марко Вовчок – талановита письменниця Марія Олександрівна Вілінська відіграла велику роль у становленні української реалістичної прози. Росіянка за походженням, вона написала багато творів українською мовою. Її героїні жінки-кріпачки, добрі, розумні, лагідні, попри приниження, безправність, знедоленість сподіваються хоча б на краплинку жіночого щастя. ... Далее -
4.
«Я ее давно-давно знаю: мы из одной деревни; вместе в куклы игрывали. Уж какая она была искренняя, какая сердечная девочка, скажу вам! Как подружится с кем, полюбит – рада душу отдать; в глаза смотрит; пожелай чего-нибудь я – угадает, угодит. Мы с ней слюбились крепко. Бывало, она мне все свое отдает; и не прошу – сама отдает: и куклы, и сережки свои, – все, все, да только улыбается, на меня глядя…» ... Далее -
5.
«Панi наша була не перволiток та й не яка стара; а з себе була висока, огрядна, говiрки скорої, гучної. Вбиралася шпетненько – шнурочок до шнурочка, гапличок до гапличка. Ходить, було, як намальована…» ... Далее -
6.
-
7.
-
8.
«Анна Федоровна Журбовская была отличная хозяйка. Просто она чудеса показывала. Например, она делала один крем полосатый, разноцветный, всем на зависть и удивленье. Как уж ни хотели прочие хозяйки дойти до этого крема, – никто не дошел. Верьте не верьте, а одна барыня (и богатая барыня) хотела сына женить на дочери Анны Федоровны, чтобы только выведать тайну. Да Анна Федоровна всегда с этими вещами настороже, а барыня была нетерпелива, поспешила, проговорилась. Анна Федоровна дочери не отдала и секрета не открыла…» ... Далее -
9.
«Люди видят, что я весела, и думают, что я горя не знала; а я только родилась такою. Бывало, меня бьют (не дай бог об этом и вспомнить!) – не выдержу сердца, заплачу, а потом подумаю немного и засмеюсь. Бывает горе, что плачет, а бывает и такое, что скачет. Вот такое-то и мое горе. Если б мне над каждой моей бедой было плакать, я давно бы себе глаза выплакала. Отца и матери я не помню, выросла сиротою, между чужих людей. Хоть и не было мне битья да упреку и работы не было тяжелой, зато и забывали обо мне – голодна ли я, холодна ли, жива ли…» ... Далее -
10.
«Умерла у нашей барыни горничная девушка, и приказчику веленье прислано барское: немедля другую к барыне представить. Выбрал приказчик меня. Я была сирота, только и роду всего у меня, что дедушка. Ласковый такой старичок был, седенький, смирный. Выслушал он приказ, вздохнул да и повез меня. Барыня наша жила в уездном городке. Городок был ветхонький, словно серенький. И домики серенькие, и заборы, и частоколы, да и мещане там все в серых чуйках ходили. А вот деревья там такие развесистые, такие густолиственные! Над иною избушкою раскинется липа зеленая, всю закроет, только чуть уголочек сереет. Улички узенькие; под заборами такая травка густая росла; воробьев видимо-невидимо, – такое чириканье поднимают; и сорок много водилось, – так по улице и скачут, не боятся…» ... Далее -
11.
-
12.
«Не нажить уж нам такой знахарки, как покойная Даниловна! Сколько людей за нее бога молят! Кто ее знал – благословляет, и кто только слыхал про нее – и тот благословляет. Так уж из рода в род ей почет идет…» ... Далее -
13.
-
14.
«Как померла старая барыня, мы достались молодым господам. У покойницы две дочки были барышни. Меньшая-то смирная была. Сызмала постилась по понедельникам. Из себя уродилась невзрачная, и неловка, и неречиста, так маменька ей насоветывала и приказывала: „Ты уж, Анночка, – говаривала, – ты уж обрекись, голубчик, да постись хорошенько: авось, бог поможет милосердный, женишка какого себе и выпостишь: ты ведь ничем не взяла, бедняжечка“…» ... Далее -
15.
«Был знойный, душный польский полдень. Солнце ослепительно сияло на безоблачном небе. Обширное поле спелых колосьев стояло так неподвижно, словно вылитое из золота. Поле перехватывали мягкие, темно-зеленые, усыпанные розовой кашкой, спрыснутые утренним ливнем межи; над межами тихонько, чуть-чуть волновался легкий пар. По полю куда-то вилась узкая проселочная дорожка. Вдали синел большой лес…» ... Далее -
16.
«Я родился в тихой глуши нашего пространного отечества, в незнаемом уголке -ской губернии, в селении Тернах. Селение Терны скрыто от взоров любознательных путешественников, каждое лето поспешающих на богомолье в -ский славный монастырь, опоясывающими его с трех сторон лесистыми горами, которые, сходясь полукругом к многоводной и быстрой реке, изобилующей рыбою и воспитывающей на берегах своих стаи водяных птиц, образуют обширную впадину, нечто вроде исполинского гнезда, веселящего в весеннее время бархатной мягкостью своей муравы и свежестью густолиственных садов…» ... Далее -
17.
«Я родом-то издалёка, свой край чуть помню: увезли меня оттуда по шестому году. Вот только помню я длинную улицу да темный ряд избушек дымных; в конце улицы на выгоне стояли две березы тонкие – высокие. Да еще помню, у нас под самым окном густые такие конопли росли, а меж коноплями тропиночка чернела, а где-то близко словно ручеек журчал, а вдали на горе лес зеленел. Да еще я помню свою матушку родную. Все она, бывало, в заботе, да все сиживала пригорюнившись… Отца я не зазнала: он помер, мне еще и году не было. Жили мы в своей избушке… После, на чужой стороне, часто мне, бывало, те дни прошлые пригрезятся, что кругом поле без краю, солнце горит и жжет, сверкают серпы, валится рожь колосистая; я сижу под копной, около меня глиняный кувшинчик с водой стоит; подойдет матушка с серпом в руке, загорелая она, изморенная, напьется воды из кувшинчика, на меня глянет и мне усмехнется… А зимою! в печи дрова трещат, в избушке дымно; хлопочет заботная моя матушка, а в окно глянь – снежная пелена белая из глаз уходит; во всех избах сенные двери настежь, и валит из дверей дым серый…» ... Далее -
18.
«День жаркий, ветреный, удушливый. Повсюду пыль столбом. В вокзале Николаевской железной дороги шум и суета. По платформе бегают, словно на пожаре, роняют дорожные мешки, зонтики, пледы, перчатки, рассыпают запасенную в дорогу провизию. Два кренделька и печеное яйцо катятся к лаковым блестящим ботинкам какого-то пожилого щеголеватого господина, который отпрядывает от них, как от ядовитого змеиного жала…» ... Далее -
19.
«Сон» Марка Вовчка – оповідання, у якому зображується життя селян таким, яким воно б мало бути: вільним і щасливим***. Доля всміхнулася молодій дівчині Домасі: вона вийшла заміж за коханого. Перу автора належать подібні ідилічні твори, такі як «Орися» і «Викуп». ... Далее -
20.
«Павло Чорнокрил» Марка Вовчка – психологічне оповідання, у якому розкрито низку морально-етичних проблем. Павло одружений з тихою і доброю Галею, але підступна спокусниця Варка намовляє його вбити жінку. Засліплений хижою красою, Павло відмовляється від світлого, сходить на шлях згуби і нівечить своє життя. До інших прозових творів автора належать оповідання «Козачка», повісті «Інститутка» та «Кармелюк» тощо. ... Далее -
21.
«Свекруха» Марка Вовчка – соціально-побутове оповідання про злу вдову Орлиху, яка звела нанівець життя молодої невістки і власного сина***. Проблема родинних стосунків гостро звучить у цьому творі. Перу автора також належать інші твори подібної тематики: «Павло Чорнокрил», «Не до пари», «Викуп» тощо. ... Далее -
22.
«Три долі» Марка Вовчка – психологічна повість про трьох дівчат, які закохалися в одного парубка***. У творі авторка продовжує тематику взаємин між людьми, змальовує різні типи характерів. Перу автора належать інші подібні твори, зокрема, «Павло Чорнокрил», «Не до пари» тощо. ... Далее -
23.
«Викуп» Марка Вовчка – це соціально-побутове оповідання, в якому автор продовжує типову для її творчості проблему тяжкої долі поневолених кріпосних людей***. Яків Харченко готовий віддати життя, аби отримати визвольний лист і одружитися з коханою.. Оповідання «Викуп» належить до кращих зразків малої прози автора поруч з такими творами як «Павло Чорнокрил», «Одарка», «Отець Андрій тощо. ... Далее -
24.
-
25.
-
26.
-
27.
-
28.
-
29.
-
30.
«Горпина» Марка Вовчка – це соціально-побутове психологічне оповідання, написане в дусі експресіонізму***. В Горпини помирає єдина улюблена донечка, злий пан не дозволив матері бути з хворою дитиною. У творі продовжується тема згубної влади панів, яка також виразно звучить і в інших оповіданнях, серед яких «Одарка», «Отець Андрій», «Викуп». ... Далее -
31.
-
32.
-
33.
-
34.
-
35.
Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833–1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого мистецького рівня вона досягає у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження й безправ’я. Цей образ посідає центральне місце в багатьох оповіданнях письменниці. До видання увійшли твори письменниці, написані російською мовою (оповідання «Маруся», «Маша»), а також повісті, оповідання та казки («Чортова пригода», «Невільничка», «Отець Андрій», «Інститутка» й «Три долі»). ... Далее -
36.
Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833—1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого мистецького рівня вона досягає у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження й безправ’я. Цей образ посідає центральне місце в багатьох оповіданнях письменниці. До видання увійшли твори письменниці, написані російською мовою (оповідання «Маруся»), а також народні оповідання «Отець Андрій», «Інститутка» й «Максим Гримач». Повесть «Маруся» – на русском языке. ... Далее -
37.
«Жила-была одна почтенная семья, которая, вовсе того не ожидая и не желая, воспитывала пребеспокойного сына. Родители были почтенные, бабушка и дедушка почтенные, дяди и тетки почтенные, братья и сестры почтенные, но он ни в кого из них не уродился и, чем больше входил в лета, тем чувствительнее огорчал всех родных и знакомых. Сначала он рос себе ничего и, казалось, мало чем отличался от прочих детей, но не успел стать на ноги, как уже начал чудить и затейничать…» ... Далее -
38.
«Молодой богатый козак Шкандыбенко стоял над рекою и смотрел в воду. Река глубока и широка, вода синя и чиста и катится с сверканием и гулом. Под ногами у козака отражался свежий, низкий, зеленый пустой берег, где он стоял; в середине реки видно ясное небо с играющим, искрящимся солнцем, а около супротивного берега в воде опрокинулась деревня…» ... Далее -
39.
Представляем вашему вниманию аудиоверсию одного из самых известных рассказов легендарной украинской писательницы Марии Александровны Велинской (Марко Вовчок) – «Козачка». Мария Александровна начала свою литературную деятельность в 1857 году. Она отправила несколько своих произведений в Петербург, и уже в декабре того же года вышел сборник ее рассказов – «Народні оповідання», получивший большую популярность. Почти все рассказы касались животрепещущей тогда темы – «ужасов крепостного права» и тяжелой, непосильной жизни крепостных в помещичьих имениях. Книгу восторженно встретили такие известные писатели как И. С. Тургенев и Т. Шевченко. А редактор журнала "Русский вестник пригласил Марко Вовчок в качестве сотрудника, и уже в № 7—8 этого журнала появился авторизованный перевод некоторых рассказов писательницы. ©&℗ ИП Воробьев ©&℗ ИД СОЮЗ ... Далее -
40.
«Чари» Марка Вовчка – оповідання, у центрі якого – любовний трикутник. Хима кохає Тимоша, та він сватає іншу***. Засмучена дівчина знаходить знахарку, стає відьмою і розлучає Тимоша з Оленою. Для твору характерні морально-етичні мотиви, перу автора належать інші подібні твори, зокрема, оповідання «Чумак», «Не до пари» та ін. ... Далее -
41.
«Чортова пригода» Марка Вовчка – гумористичне оповідання про чоловіка, який зустрівся з нечистою силою***. Чорт у творі не є уособленням зла, він скоріше виглядає кумедним і жалюгідним. Біда чоловікові, коли жінка має зміїну та вередливу натуру – така основна думка оповідання «Чортова пригода» Марка Вовчка. Перу автора також належать інші прозові твори, зокрема, «Чумак», «Чари», «Сестра тощо. ... Далее -
42.
«Чумак» Марка Вовчка – оповідання про нещасливу долю закоханих, яких розлучили***. Гриць чумакував і закохався у Марину, та її віддали силоміць за нелюба. Змарнів парубок, і єдина втіха йому була – чумацькі мандри. Перу автора належать також й інші оповідання, зокрема, «Сон», «Чари» тощо. ... Далее -
43.
«Сестра» Марка Вовчка – це соціально-побутове оповідання, в якому авторка розкриває проблему складних сімейних стосунків***. Головна героїня живе у брата, але його жінка страшенно її не любить, через що бідолашна змушена йти по світу шукати іншої долі. Перу автора також належать інші твори подібної тематики: «Свекруха», «Не до пари», «Викуп» тощо. ... Далее -
44.
«Іграшечка» Марка Вовчка – це російськомовна соціально-побутова повість, у якій авторка продовжує характерну для її творчості тему тяжкого життя поневолених людей***. «Жаліслива» поміщиця відібрала в матері-кріпачки шестирічну донечку Груню і, давши їй нове ім’я, перетворила на свою іграшку. Перу авторки належать й інші твори, у яких розкривається схожа проблематика, зокрема, повість «Інститутка», оповідання «Горпина», «Одарка» та ін. ... Далее -
45.
«Кармелюк» Марка Вовчка – героїчна повість-казка, у якій автор романтизує та возвеличує національного українського героя, керівника повстанського руху на Поділлі у 1813-1835 рр.*** Устим Кармелюк – гарний і мужній, чесний і безкорисливий, він полишає спокійне сімейне життя заради боротьби за правду. «Кармелюк» є яскравим прикладом повісті-казки, у цьому ж жанрі написано твір «Дев’ять братів і сестриця Галя» Марка Вовчка. ... Далее -
46.
«Катерина» Марка Вовчка – психологічне оповідання про долю жінки, яку пани привезли з далеких країв***. Все життя тужила Катя за рідними місцями, поки не знайшла своє призначення у допомозі хворим людям. Твір входить до російськомовної збірки Марка Вовчка «Рассказы из русского народного быта» разом з такими творами як «Маша», «Купецька дочка» та ін. ... Далее -
47.
«Купецька донька» Марка Вовчка – психологічне оповідання про нерівний шлюб, який опинився трагедією***. Ганна Акимівна покохала простого кучера Єфима, але його суворий норов звів її в могилу. Перу автора належать й інші російськомовні оповідання, такі як «Саша», «Катерина» тощо. ... Далее -
48.
«Максим Гримач» Марка Вовчка – оповідання, написане в дусі романтизму. Сила кохання і невідворотність фатуму поєдналися в трагічних образах молодої дівчини і парубка, яким не судилося дочекатися весілля. Домовина стала весільною постіллю, і лише вічний біль у серці буде нагадувати батькові про його старшу доньку. Глибокий психологізм, акцент на почуттях і ліричність є характерними для оповідання «Максим Гримач» Марка Вовчка. ... Далее -
49.
«Маша» Марка Вовчка – російськомовне оповідання, головною героїнею якого є смілива дівчина, якій болить доля закріпачених селян***. Панські звичаї та життя простих людей викликають обурення в неї, адже усе це суперечить людським правам і гідності. Перу авторки належать й інші твори, у яких розкривається схожа проблематика, зокрема, повість «Інститутка», оповідання «Горпина», «Одарка» та ін. ... Далее -
50.
“Невільничка” Марка Вовчка є оригінальним прикладом оповідання-казки***. Сама письменниця називає твір казкою, її основою стала народна “Дума про Самійла Кішку”. До інших прозових творів автора належать оповідання «Козачка», повісті «Інститутка» та «Кармелюк» тощо. ... Далее -
51.
«Одарка» Марка Вовчка – оповідання про трагічну долю закріпаченої дівчини, яку насильно забрали від батьків на служіння панам***. У творі продовжується тема згубної влади панів, яка також виразно звучить і в інших оповіданнях, серед яких «Горпина», «Отець Андрій», «Викуп». ... Далее -
52.
«Отець Андрій» Марка Вовчка – оповідання про щасливу долю закоханих Тимоша та Оксани, яким вдалося повінчатися і оминути гнів пана, що хотів сплюндрувати честь дівчини***. Образ отця Андрія є втіленням справедливого суду і гідності. У творі продовжується тема згубної влади панів, яка також виразно звучить і в інших оповіданнях, серед яких «Одарка», «Горпина», «Викуп». ... Далее -
53.
-
54.
«Саша» Марка Вовчка – оповідання про нещасливу долю простої селянської дівчини. Саша закохалася у панського племінника, однак, їм не дозволили одружитися, а нерішучість юнака призвела до сумної розлуки і до смерті дівчини***. Твір є одним з кращих зразків російськомовної малої прози Марка Вовчка, до яких також належать «Маша», «Катерина» та ін. ... Далее
Комментарии:
